<< Главная страница

СОЦIАЛЬНО-ПОБУТОВI КАЗКИ ПРО ЛИПКУ I ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ



Категории Усна Народна Творчiсть ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Жили собi дiд та баба. Вони були дуже вбогi. От баба i каже: — Ти б, старий, пiшов у лiс та вирубав липку, щоб було чим протопити. — Добре, — каже дiд. Узяв сокиру та й пiшов у лiс. Приходить вiн до лiсу, вибрав липку. Тiльки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — Липка каже людською мовою: — Ой не рубай мене, чоловiче добрий, я тобi в пригодi стану! Дiд з переляку i сокиру опустив. Постояв, подумав та й пiшов додому. Приходить додому та й розповiдає про свою пригоду. А баба й каже: — От який же ти дурень. Пiди зараз до Липки та попроси конячку з возом. Хiба ми ще не находились з тобою? — Та як так, то й так, — каже дiд. Надiв шапку та й пiшов. Приходить до Липки та й каже: — Липко, Липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом. — Добре, — каже Липка, — iди додому. Приходить вiн додому, а бiля хати стоïть вiз i конячка бiля нього прив'язана. — Бач, старий, — каже баба, — тепер i ми люди. От тiльки наша хата от-от завалиться. Пiди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть. Пiшов дiд до Липки, попрохав i хату. — Добре, — каже Липка, — iди додому. Приходить дiд до двору i не пiзнає: замiсть староï хати стоiть нова, гарна хата. Радiють обоє, як дiти. — А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та птицi. Тодi, здається, вже й нiчого нам не треба. Пiшов дiд до Липки, попросив худоби. — Добре, — каже Липка, — iди додому. Приходить дiд i не натiшиться. Повен двiр худоби i птицi. — Ну, тепер уже нам бiльше нiчого не треба, — каже дiд. — Нi, старенький, ще пiди попроси й грошей. Пiшов дiд до Липки i попросив грошi. — Добре, — каже Липка, — iди додому. Приходить дiд, а баба сидить за столом i грошi в купки складне. От, старий, якi ми тепер багатi, — каже баба, — але того мало, треба ще, щоб усi люди нас боялися, бо ми ж багачi. Пiди до Липки, попроси, нехай поробить так, щоб нас усi люди боялись. Пiшов дiд до Липки, попрохав дiд Липку, щоб так зробила. — Добре, — каже Липка, — iди додому. Прийшов дiд додому, а там у них повно вiйська та полiцiï, i всi ïх охороняють. Але старiй i цього мало. — Що ж, — каже вона, — старий, треба ще, щоб усi люди в селi були нашими батраками, бо чого ж нам бiльше хотiти — все вже у нас є. Пiшов дiд до Липки та й просить, щоб зробила вона так. Дов-пi мовчала Липка. А потiм каже: — Iди додому, зроблю ще вам останнє. Приходить дiд додому, аж глядь: нiчого нема, стоïть та сама стара хата i баба коло неï. Так покарала Липка за те, що ненажерлива баба хотiла всiх людей батраками поробити.
СОЦIАЛЬНО-ПОБУТОВI КАЗКИ ПРО ЛИПКУ I ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация