<< Главная страница

НАРОДНИЙ ЕПОС ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА БАРАБАШ



Категории Усна Народна Творчiсть ()Ў ./ 12 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/12class/

Оригинал Як iз день-години Зчиналися великi войни на Украïнi, Оттогдi ж то не могли обiбрати, За вiру християнську одностайно стати; Тiльки обiбрався Барабаш да Хмельницький, Да Клиша бiлоцеркiвський. Оттогдi вони од своïх рук листи писали, До короля Радислава посилали. Тогдi ж то король Радислав листи читає, Назад одсилає, У городi Черкаськiм Барабаша гетьманом настановляє: Будь ти, Барабаш, у городi Черкаськiм гетьманом, А ти, Клиша, у городi Бiлiй Церквi полковничим, А ти, Хмельницький, у городi Чигиринi хоть писарем вiйськовим. Оттогдi ж то небагато Барабаш, Гетьман молодий, гетьманував — Тiльки пiвтора года. Тогдi ж то Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав, А ще дорогими напитками його вiтав I стиха словами промовляв: Ей, пане куме, пане Барабаше, Пане гетьмане молодий! Чи не могли б ми з тобою удвох Королевських листiв прочитати, Козакам козацькi порядки подавати, За вiру християнську одностайно стати? Оттогдi ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовляв: Ей, пане куме, пане Хмельницький, Пане писарю вiйськовий! Нащо нам з тобою королевськi листи удвох читати, Нащо нам, козакам, козацькi порядки давати? ; Чи не лучче нам iз ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хлiб-сiль по вiк-вiчний уживати? Оттогдi-то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердiе мав, Ще кращими напитками вiтає. Оттогдi-то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького Дорогого напитку напивсь, Дак у його i спать поваливсь. Оттогдi-то Хмельницький добре дбав, Iз правоï руки, iз мезинного пальця Щирозлотний перстень iзняв, Iз лiвоï кишенi ключi виймав, З-пiд пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого повiреного добре кликав- покликав: Ей, слуго ти мiй, повiрений Хмельницького! Велю я тобi добре дбати, На доброго коня сiдати, До города Черкаського, До панi Барабашевоï прибувати, Королевськi листи до рук добре приймати. Оттогдi-то слуга, повiрений Хмельницького, Добре дбав, На доброго коня сiдав, До города Черкаського скорим часом, Пильною годиною прибував, До панi Барабашевоï у двiр уïжджав, У сiни ввiйшов — шличок iз себе скидав, У свiтлицю ввiйшов — низький поклон послав, Тiï значки на скам'ï покладав, А ще стиха словами промовляв: Ей, панi, — каже, — ти, панi Барабашева, гетьманова молодая! Уже ж тепер твiй пан Барабаш, гетьман молодий, На славнiй Украïнi з Хмельницьким великi банкети вчиняють, Велiли вони тобi сiï значки до рук приймати, А менi листи королевськi оддати, Чи не могли б вони iз кумом своïм Хмельницьким Удвох прочитати I козакам козацькi порядки давати? Оттогдi ж то панi Барабашева, гетьманова, Удариться об поли руками, Обiллється дрiбними сльозами, Промовить стиха словами: Ей, не з горя-бiди мойому пану Барабашу Схотiлося на славнiй Украïнi з кумом своïм Хмельницьким Великi банкети вчиняти! Нащо б ïм королевськi листи удвох читати? Не лучче б ïм iз ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хлiб-сiль вiчнiï часи уживати? А тепер нехай не зарiкається Барабаш, гетьма молодий, На славнiй Украïнi огнiв да тернiв iзгашати, Тiлом своïм панським комари годувати — Од кума свого Хмельницького. Оттогдi ж то панi молодая Барабашевая Стиха словами промовляє: Ей, слуго, повiрений Хмельницького! Не могу я тобi листи королевськi до рук подати, А велю я тобi до ворiт отходжати, Королевськi листи у шкатулi iз землi виймати. Оттогдi-то слуга, повiрений Хмельницького, Як сi слова зачував, Так скорим часом, пильною годиною До ворiт одходжав, Шкатулку з землi з королевськими листами виймав, Сам на доброго коня сiдав, Скорим часом, пильною годиною До города Чигрина прибував, Свойому пану Хмельницькому Королевськi листи до рук добре оддавав. Оттогдi-то Барабаш, гетьман молодий, од сна уставає, Королевськi листи у кума свого Хмельницького зоглядає; Тогдi й напитку дорогого не попиває, А тiльки з двора тихо з'ïжджає Да на старосту свого Крачевського кличе, добре покликає: Ей, старосто, — каже, — ти мiй, старосто Крачевський! Коли б ти добре дбав, Кума мого Хмельницького живцем узяв, Ляхам, мостивим панам, до рук подав, — Ще б нас могли ляхи, Мостивiï пани, За бiлозорiв почитати. Оттогдi-то Хмельницький Як сiï слова зачував, Так на кума свого Барабаша Велике пересердiе мав, Сам на доброго коня сiдав, Слугу свого повiреного з собою забирав. Оттогдi-то припало йому з правоï руки Чотири полковники: Первий полковниче — Максиме ольшанський, А другий полковни-че — Мартине полтавський, Третiй полковниче — Iване Богуне, А четвертий — Матвiй Бороховичу. Оттогдi-то вони на славну Украïну прибували, Королевськi листи читали, Козакам козацькi порядки давали. Тогдi-то у святий день, у божествений, у вовторник Хмельницький козакiв до сходу сонця пробуджає I стиха словами промовляє: Ей, козаки, дiти, друзi, молодцi! Прошу я вас, добре дбайте, Од сна уставайте, Руський очинаш читайте, На лядськi табори наïжджайте, Лядськi табори на три частi розбивайте, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубайте, Кров ïх лядську у полi з жовтим пiском мiшайте, Вiри своєï християнськоï у поругу вiчнi часи не подайте! Оттогдi-то козаки, друзi, молодцi, добре дбали, Од сна уставали, Руський очинаш читали, На лядськiï табори наïжджали, Лядськi табори на три частi розбивали, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубали, Кров ïх лядську у полi з жовтим пiском мiшали, Вiри своєï християнськоï у поругу вiчнi часи не подали. Оттогдi-то Барабаш, гетьман молодий, Конем поïжджає, Плаче-ридає I стиха словами промовляє: Ей, пане куме, пане Хмельницький, Пане писарю вiйськовий! Нащо б тобi королевськi листи у панi Барабашевоï визволяти? Нащо б тобi козакам козацькi порядки давати? Не лучче б тобi з нами, iз ляхами, З мостивими панами, Хлiб-сiль з упокоєм уживати? Оттогдi-то Хмельницький Стиха словами промовляє: Ей, пане куме, пане Барабашу, Пане гетьмане молодий! Як будеш ти менi сими словами докоряти,— Не зарiкаюсь я тобi самому з плiч головку, як галку, зняти. Жону твою i дiтей у полон живцем забрати, Турському султану у подарунку одiслати. Оттогдi-то Хмельницький, як сi слова зговорив, Так гаразд-добре й учинив: Куму свойому Барабашевi, гетьмайу молодому, З плiч головку, як галку, зняв, Жону його i дiтей живцем забрав, Турському султану у подарунку одiслав, З того ж то часу Хмельницький гетьманувати став. Оттогдi ж то козаки, дiти, друзi, молодцi, Стиха словами промовляли; Ей, гетьмане Хмельницький, Батю наш, Зинов Богдане чигиринський! Дай, боже, щоб ми за твоєю головою пили да гуляли, Вiри своєï християнськоï у поругу вiчнi часи не подавали! Господи, утверди люду царського, Народу християнського, Всiм слушащим, Всiм православним християнам Пошли, боже, много лiт!
НАРОДНИЙ ЕПОС ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА БАРАБАШ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация