ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ ПРО ПТАШИНОГО ЦАРЯ КУКА



Категории Усна Народна Творчiсть ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Давно це було. В одному непрохiдному лiсi жив великий птах Кук. Його велике-превелике гнiздо було збудоване на старому сучкастому дубовi. Кук був запеклим птахожером. Кожного дня до нього прилiтали дрiбнi i великi птахи, яких вiн поïдав живцем. Бiля його гнiзда, трохи нижче, розмiстився його лакей Одуд, який був вiрним слугою. Якщо жертва чомусь запiзнювалася, розлючений Кук вилiтав iз своєï оселi, сiдав на великий сук i грiзно шипiв. Одуд вилiтав на верхiвку дуба i заспокiйливо кричав: Вот-вот, вот-вот. Це означало, що скоро прилетить пташка на снiданок, обiд або вечерю. Так минав рiк за роком. Багато птахiв, великих i малих, поïв ненаситний цар. Всi птахи боялися цього мiсця, де селився Кук. Кому летiти на смерть, призначала пташина зграя, яка збиралася щодня. Якось випала черга летiти Орловi, в якого було понад сто нащадкiв. Дуже не хотiлося старому Орловi вмирати, i вiн, розсердившись, заявив перед усiма птахами: — Або уб'юсь сам, або вб'ю Кука! Зрадiли птахи й почали рiзними голосами пiдтримувати Орла. I вирiшили: якщо Орел уб'є Кука, то назавжди залишиться царем усiх птахiв. Орел попрощався з усiєю пташиною зграєю, злетiв високо-високо — аж до хмар, зробив коло й попростував до оселi Кука. Уздрiвши Кука, який, зголоднiвши, сидiв на своєму сучку i грiзно шипiв, Орел стрiмголов кинувся вниз i з усiєï сили вдарив своïми могутнiми грудьми об щось велике, яке вiд цього впало на землю. Не оглядаючись, Орел злетiв угору i полетiв до пташиноï зграï, де його чекали з радiстю. Орел прилетiв, сiв на скелi i промовив: — Не знаю: чи вбив Кука, чи збив сука, але щось велике впало на землю. Тут почали птахи радитись, як ïм довiдатися, чи живий Кук, чи мертвий. Вирiшили послати в розвiдку маленьку та бистреньку пташечку Плисочку. Плисочка дуже перелякалася — аж посивiла од страху й рiшуче вiдмовилася летiти до оселi Кука. Тодi пташки розгнiвалися на неï i сказали, що хто добровiльно полетить у розвiдку, тому Плисочка мусить висидiти i вигодувати дiтей. На це рiшення дала згоду Зозуля, знiсши яйце в Плисчине гнiздечко. Вона полетiла до оселi Кука. Прилетiла, сiла на дубi Кука й закричала: — Ку-ку-ку-ку-ку-ку! Але вiдповiдi не почулося. Тодi вона, осмiлiвши, злетiла нижче i побачила на землi мертвого Кука. Дуже зрадiла Зозуля. Злiтаючи з дуба, вона аж засмiялася: — Ха-ха-ха-ха! Вiдтодi до наших днiв Одуда називають Лакеєм. Орел залишився царем птахiв. Зозуля кричить Ку-ку! i, злiтаючи, наче смiється: ха-ха-ха-ха! Плисочка так i є сива, висиджує i годує Зозулиних дiтей.
ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ ПРО ПТАШИНОГО ЦАРЯ КУКА