<< Главная страница

ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ РIЧКА ЛИБIДЬ



Категории Усна Народна Творчiсть ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Рiчка Либiдь пiшла вiд слiз Либедi, дочки якогось киïвського князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усiх краïв свiту з'ïжджались молодi лицарi, князi й королевичi просити ïï руки. Та княжна й знати, й чути не хотiла про весiлля. Не пiду та й годi! — казала вона всiм. Лицарi й королевичi хотiли звабити княжну своïм багатством, хоробрiстю; не один поклав голову, щоб сподобатися, та нiщо не допомагало. Королевичi порадились мiж собою, здвигнули плечима, припоясали булатнi мечi, сiли на своïх вiрних коней i роз'ïхалися. Пусто й сумно зробилося в княжому палацi: не стало нi хоробрих лицарiв, нi прекрасних королевичiв. Княжна, як горличка в клiтцi, сидiла в своєму опустiлому теремi: може, й хотiла б, щоб хтось приïхав, та нiхто не показувався. Так минуло кiлька лiт. Помер князь, став другий. Княжна мусила вибратись iз палацу. Вона побудувала собi хатку за Києвом на горi й жила в нiй одним-одненька. Сумним-сумним було молодiй дiвчинi чернече життя. Днi й ночi вона плакала. З цих слiз i пiшов струмочок, який i називається Либiддю. Гора, на якiй жила княжна, зветься тепер Дiвич-горою...
ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ РIЧКА ЛИБIДЬ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация